Як багато включає в себе лише одне слово і всього одна людина – вчитель. Синонімами цього слова є поняття друг, наставник і товариш. Точніше і не скажеш! У своєму світі ви зберігаєте знання та життєві цінності, які з року в рік передавати підростаючому поколінню. Тому, ми хочемо подякувати вас від всього серця за такий непростий, а іноді і зовсім тяжка праця. Не віриться, звичайно, але ці дорослі люди перед вами – це вчорашні малюки. Для нас настав той урочистий момент, коли ми ступили на поріг нового життя. І в момент прощання, як ніколи, хотілося б висловити подяку за вашу терплячість і увагу. Тільки зараз ми усвідомлюємо, якою праця вам належало виконати. І навіть трохи сумно від того, що ми не цінували і не помічали цього раніше! У будь-якому випадку, ми хочемо сказати вам спасибі за все! До побачення!
Шановний наш перший вчитель, від імені всіх глибоко Вас поважають батьків просимо прийняти слова подяки за Ваше чуйне та добре серце, за Вашу турботу і терпіння, за Ваші старання і прагнення, за Вашу любов і розуміння. Спасибі Вам велике за наших щасливих, розумних та вихованих дітей!
Від щирого серця я хочу сказати Вам велике спасибі за Вашу працю, за Ваше терпіння, за Ваше вміння знаходити в кожній дитині талант, за Ваші старання, за Вашу підтримку. Я щиро бажаю Вам здоров’я, благополуччя, міцних сил і чудового настрою. Нехай кожен день відкриває щось нове і добре не тільки для учнів, але і для Вас, нехай і влітку, і взимку, і навесні, і восени Ваше життя буде яскравою, веселою та цікавою.
Сердечно дякуємо за все добро, яке Ви зробили для нас! Спасибі, що, незважаючи на всі труднощі, Ви кожен день виконуєте свою роботу! Спасибі, вчіть нас уму-розуму, радієте нашим успіхам і підтримуєте в моменти невдач, як рідна людина!
Спасибі, що ви день у день поспішали на роботу, щоб поповнювати наші голови знаннями, всебічно нас розвивати і привчати до дорослого життя. Ваші знання виявилися дуже корисними, і ми завжди згадуємо вас з вдячністю.
Дорогі наші викладачі, ви нам стали другими батьками. Ви вклали у нас всі свої знання, душу і серце. З трепетом хочеться сказати спасибі за всі ваші труди, за всі витрачені нерви, за всі сили, вкладені в наше навчання.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистою мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли прощали нас за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти й допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це прощення. Тоді ми ще були дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Велике спасибі за це!
